Доброволець у серці: як Василь двічі приходив до ТЦК

Ця історія Василя — приклад справжнього громадянського обов’язку й зрілого патріотизму.

Він двічі зголошувався добровільно, коли багатьом було страшно або байдуже. І навіть тоді, коли отримав повістку, не ховався, не шукав лазівок, а пішов, бо розумів: захист країни — це не чиясь справа, це справа кожного.

Невдовзі стало «на часі», й отримавши повістку, Василь уже був готовий. Нині, в 47 років, він солдат 153-ї окремої механізованої бригади.

«Сім’я поставилась із розумінням, а от деякі друзі рекомендували ухилитися. Однак я добре бачу, скільки біди наробив ворог. Якщо кожен буде бігати, хто тоді буде захищати?» — риторично запитує чоловік, родом із Житомирщини.

«Багато хто думає, що як забрали, зразу в бій», — каже Василь. Сам він досі займається тренуваннями, на нулі ще не був. У ЗСУ вже 10 місяців. «Добре, що поряд є хлопці, які там були. Навіть з мого селища».