Огляд: Browning M2 - Бог війни зі стародавнього світу

Звичайно, всі ми любимо інновації. У цій рубриці ми часто говоримо про речі, які були зроблені відносно недавно. Але що з приводу стареньких? Ось, наприклад, М2 Браунінг. Він, начебто, був завжди: у кожному фільмі, у кожній грі. І у нас він також використовується. На додаток, він навіть офіційно прийнятий на озброєння ЗСУ. І коли він був створений? У 1927 році. У тисячу… дев’ятсот… двадцять… сьомому році… Це 97 років тому! Він був створений до вашого народження, і, напевно, до народження ваших батьків, а може навіть бабусь та дідусів. Як? Що? Чому? Сьогодні ми із цим розберемося. На зв’язку наша збройова, але зовсім не зла рубрика диванних фахівців!

Трохи історії

Почалася історія ще раніше. За часів Першої Світової Війни був величезний «бум» зброї. Багато зразків застосовувалися вперше. Наприклад, серед таких зразків були літаки. Не ті крилаті створіння пекла, що літають зі швидкістю світла та пофарбовані в піксель. Тоді це були пихтілки, виготовлені з пап’є-маше, яких трохи — і зможуть обганяти пішоходи. Приблизно такі використовувалися більшу частину Першої Світової Війни. Але насамкінець німці придумали страшне: вони вирішили ЗАХИСТИТИ своїх пілотів, бо не круто пафосно вилітати з аеродрому під музику з DOOM’a, а потім помирати від першого ж пука у свій бік. І це стало жахом. Як це збивати? Що це таке? Жах! Солдатам і пілотам такий поворот припав не до душі, бо, якщо до цього дуель була чесною, то тепер це перетворилося просто на побиття. Вони вирішили попросити щось потужніше. Дізнався про це Джон Браунінг, який створив у 1917 році свій чудовий М1917 (оригінально). Проблема була в тому, що його винахід було зроблено під калібр .30-06, а це — слабкувато. Браунінг вирішив зробити щось крутіше під патрон калібром 12,7 міліметра. Кілька років він його робив, випробував, і потім… Помер. Так, на жаль, буває. Але все не так погано, адже залишилися його розробки, які доробили у 1927 році та відправили до серійного виробництва, назвавши «М2 Браунінг».

У наші дні його виробляють усі, кому не ліньки: американський General Dynamics, бельгійський FN Herstal, якісь підвали Мозамбіку. А все тому, що він брав участь буквально в кожній війні, які відбувалися після його створення і були хоч трохи серйозними (тобто не тими, які відбуваються кожні 2 місяці, в яких люди борються списами та чорною магією). Але чому??? Як??? Навіщо?

Розподілімо особливості цієї палиці-убивалиці в плюси та мінуси.

Плюси

Почнемо з першого. Очевидно, що він забійний. Патрон .50 BMG — це не просто цінне хутро. Це штука, якою можна жахати хоч піхоту, хоч танки (якщо патрон спеціальний). Ще бажанішим цей кулемет робить його точність. Я не жартую, можна дуже часто побачити його з крутим оптичним прицілом. З його допомогою люди неіронічно знищують цілі на відстані 2 кілометри й більше. Але і це не найсмачніше. М2, якщо хтось забув – це кулемет. Кулемет найчастіше стріляє чергами. Через те, що патрони тут великі, подаються стрічкою (тобто можна засунути хоч мільярд патронів, і стріляти. Обмеження ставлять лише кількість набоїв, ваша совість і здоровий глузд), ствол досить швидко нагрівається. Через приблизно 400 пострілів на ньому можна цілком успішно смажити яєчню. Яке є рішення? Міняти ствол. І, найчастіше, це такий геморой жахливий, що легше із собою возити цистерну з рідким азотом. Але не тут. Тут досить просто його відкрутити, поставити новий і закрутити. Все! Навіть мало того: є поширені модифікації, які змінюють цей принцип на «відштовхнув і присобачив новий«. У сумі це все дає величезну ефективність на полі бою.э

Мінуси

А тепер до мінусів. Важить він скільки? 38 кілограмів… Чи варто щось говорити з цього приводу? Але це ще не так страшно: його поставили десь, він там стоїть і займається оформленням вентиляційних отворів там, де вони не планувалися. А ось те, що він дуже примхливий та вимогливий – це інше. Його суть така, що в процесі роботи він дуже швидко забруднюється. А це не дуже добре для такого роду інструмента. А як його розбирати? Там взагалі якесь конструкторське пекло: то натиснути, то відвести, то вийняти, викрутку засунути, не забути розібрати основні компоненти на інші компоненти, а потім на атоми. Після чого, не забудьте все добре почистити, при цьому не просто плюнувши й протерши, а протерши, висушивши, викупавши в маслі, і знову насухо висушивши, тому що якщо він лежатиме в маслі довгий час, то на нього налипне пил, бруд, і тоді взагалі пі… Ну ви, коротше, зрозуміли.

Характеристики

На екран накричали, можна і ТТХ обговорити:

Довжина – 165 сантиметрів, вага – 38 кг. Ну це достатньо.
Калібр – 12,7х99. Він же .50 BMG – дуже поширена НАТОвська вбивалка.
Швидкострільність відрізняється залежно від модифікації. Із самої людської версії можна вичавити до 700 пострілів за хвилину. Однак, рекомендую враховувати, що за такого рівня люті, ствол розігріється до температури Сонця і розплавить Землю. Але, як говориться, хто не ризикує – той не п’є шампанське!
Влучно робити отвори М2 може на відстані до 2000 км. Однак так пише Вікіпедія, а її думка нас не цікавить. Насправді можна стріляти й далі, але там уже шанс глузувань над вашим пострілом збільшується.

Як його використовувати?

А тепер ще одне: ви – не дурненькі. Бачучи «вага — 38 кг», можете і здогадатися, що Браунінг зроблений не для стрілянини від стегна. У вас це навіть не вийде, тому що спускова кнопка тут ззаду. Хіба що можна пробурити дірку в Китай. М2 використовується на тринозі. Тобто ви його поставили на землю, сіли, уперлися і робите свою справу. Або ж поставили на машину і, як у Фар Краї, ганяєте, і з похмурим обличчям стріляєте кудись. Або варіант ще крутіший: купили окрему модифікацію, поставили на танк (хоча, не варто, це вже зробили за вас). Або взагалі відпад: засунули в літак! Загалом варіантів використання багато.

Висновок

Я можу довго розганяти про те, що «ну це, звичайно, крута штука, тааак…», але ви бачили, скільки вже років його виробляють? Мені здається, що цей факт говорить сам за себе. Якщо люди в усьому світі все ще використовують зброю, винайдену століття тому, в яку не було внесено серйозних змін, то це – гарна зброя. Дякую, що читали, побачимось у наступному випуску! До нових зустрічей!