Огляд: M142 HIMARS - Влаштувати епічний двіж і не померти

Таааак, ну все, відпустку завершено, настав час знову братися за роботу. Сумували? Радий, що ви знаєте, що відповідь «ні» не приймається. Сьогодні у нас у гостях головний організатор ракетного двіжу на фронті. Той, чиє ім’я наші вороги, зазвичай, вимовляють з трепетом і явним «жим-жимом» нижче пояса. Той, чия зовнішність стала вже культовою та символічною у контексті нинішньої війни. Той, хто особливого представлення і не потребує. Так, любі мої, я про M142 HIMARS, і сьогодні ми його оглянемо від душі. А я тим часом вас вітаю у нашій збройовій, але зовсім не злій, рубриці! Сідайте зручніше — сьогодні буде спекотно!

Як народилася легенда?

Народився Хаймарс не вчора, а давно. Його історія почалася, як це не дивно, з іншої історії. У 1976 році Міністерство Оборони США оголосили «конкурс» (це для них звичайна практика) на створення крутої м’ясорубки, яка перемелюватиме всяких негідників і забезпечуватиме цим вогневу підтримку. Зібралися кілька компаній, почухали ріпу і розійшлися. Але через 3 роки, компанія Vought, яка колись ліпила літаки, зробила на світ пару випробувальних зразків. Це були страшні й некрасиві гусеничні термінатори, які всім сподобалися, і в 1983 ці кракозябри вже надійшли на озброєння Армії США з назвою M270 MLRS. Але, сюрприз-сюрприз, штука, шириною в 3 метри та вагою в 25 тонн — не дуже приємна і зручна у використанні. Цю думку озвучили після закінчення війни у Перській Затоці з явним посилом «Лайно, переробляй». Подітися було нікуди. У підсумку, амбіції М270 урізали наполовину, викинувши 6 ракет, поставивши всю цю пекельну машину на класичний колісний тягач типу FMTV, який обшили бронею, викинувши все непотрібне і засунувши все потрібне. Таким чином і народився наш улюбленець. А в нашій країні, Хаймарс дебютував влітку 22 року і, з того часу, встиг наробити чимало галасу.

Чому він крутий?

Головна його фішка — точність та висока мобільність. Він, як середньостатистичний п’ятикласник: приходить, приколюється і тікає назад. Причому приколюється так, що потім його творіння і збити не виходить, і справ вони роблять багато і потужно. І після того, як він відстрілявся, йому вистачає 2 хвилини, щоб все назад скласти й виїхати на захід сонця. Романтика…

M142 може використовувати як балістичні, так і керовані ракети. Якщо так вийшло, що ви — нормальна людина, то, по-перше, виправляйтеся, а, по-друге, поясню: балістична ракета, якщо спростити, це як камінь, яким ви націлилися якомога далі, кинули, а там уже як пощастить. Так і тут: ви вводите координати, далі ракета злітає, розганяється, а потім падає «кудись приблизно туди». А керованою ракетою можна, вау, ось це так, керувати. Якщо додати сюди трохи серйозності, то вийдуть такі види ракет:

GMLRS — це нудні ракети, які вміють наводитися на ціль і літають «тут, за місцем» у радіусі до 100 кілометрів. Засунути в коробку можна 6 таких подаруночків.

GLSDB — приблуда вже смішніша. Літає на відстані до 150 км. Але це не робить їх менш компактною. Їх міститься теж 6 ракет на 1 коробок.

ATACMS — оооооо, ну про цю Шайтан-машину в новинах писали вже нецензурну кількість разів. 300 кілометрів – раз плюнути. Та й наповнення у ній стільки, що можна дезінтегрувати невелику військову базу. Однак, через це все, в коробку Хаймарса поміщається лише одне таке диво.

Precision Strike Missile — витвір мистецтва. Можна пульнути та насолоджуватися видом анігіляції на відстані до 500 кілометрів. При цьому, на відміну від Атакмса, їх можна взяти із собою на пікнік аж 2! Але, на жаль, нам таке ще не дали.(

Встромили в цю конструкцію 6,6-літровий дизельний двигун від компанії Caterpillar (це ті хлопці, які виробляють бульдозери та двигуни для вантажівок). Завдяки цьому, Хаймарс може ганяти на швидкості до 85 кілометрів на годину. Що означає «повільно…»?! Враховуйте, що це – не просто Газель із пукалкою ззаду. Це — солідна армійська вантажівка, яку обшили бронею, поставили модулі управління та коробку з високоефективним ракетним озброєнням. Вам на цьому не у Формулі 1 перемагати. Однак, цього цілком вистачає, щоб приїхати, відстрілятися, і змотатися, поки не понавішували.

Зручності в кабіні не прямо вражають: почуваєшся водієм КамАЗу, тільки ззаду стоїть наворочений комп’ютер, щоб банити людей з цього чату правильно, красиво і без геморою. Для всіх веселощів потрібно 3 людини: водій, оператор-навідник та командир.

Характеристики

Для того, щоб дістати з усього вищесказаного хоч якийсь висновок, давайте запишемо характеристики в нормальний список:

Важить 16 тонн. Завширшки 2,4 метра, довжиною 7 метрів. Як звичайний фургончик.
Ганяє зі швидкістю до 85 кілометрів на годину. Якщо ви – хороший водій, то зможете проїхати до 480 км за раз.
Може бити хоч на 2 кілометри (ну це збочення, народ. З Хаймарса прямою наводкою…), хоч на 500. Все залежить від ракети та бажання.
Якщо у вас є вільні 3,5 мільйони доларів, то можете собі такого придбати. Однак, навряд чи вам таке дозволять взяти, тому, краще — віддайте мені.
Швидкострільність, якщо таке слово взагалі застосовується в цьому випадку, до 6 пострілів за хвилину. Не автомат, звичайно, але, я думаю, такої кількості вистачить.

Підбиваємо підсумки

І ось ми підійшли до самих висновків. В цьому випадку, він найочевидніший: «Машинка жжжжж крута крута хотіти хотіти хотіти«. Цим все сказано. Ефективно, брутально, зручно, і меми з ним смішні. Ну, а на цьому, настав час прощатися. Дякую за увагу до нових зустрічей!

(Сподіваюся, мене не з’їдять дядьки з СБУ за кількість моїх пошукових запитів «HIMARS», які я зробив під час створення цієї статті. Все з відкритих джерел і виключно заради науки!)