Не мерседесом єдиним.., або про події у лаврській обителі

Останнім часом увага громадськості прикута до Києво-Печерської Лаври.

Рішення Міністерства культури та інформаційної політики і Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» про позбавлення прав користування територією Лаври, будівлями та культурними цінностями лаврського монастиря Української Православної Церкви (в канонічній єдності з Московським Патріархатом) від 29 березня 2023 року, викликала одночасно і позитивні овації суспільства, і протест керуючої верхівки УПЦ.

Звичайно, найбільш ярим супротивником цих рішень виступає настоятель Лаври митрополит Павло Лебідь та його близьке оточення, які пов’язані фінансовими схемами збагачення.

А схеми збагачення лаврських керманичів різноманітні – від банального привласнення церковних пожертв вірян на благоустрій храмів (що фактично нереально прослідкувати), до великих махінацій з благодійними коштами, де журналістське розслідування намагається хоч частково відкрити ширму таємності, чомусь так властиву для духовенства Києво-Печерської святині.

Наприклад, протягом 2022 року на розрахунковий рахунок Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври в АТ «Альфа-Банк» надходили благодійні пожертви фізичних та юридичних осіб на загальну суму близько 50 млн. грн.

Найбільші суми перераховували благодійний фонд «МБФ на честь Покрови Пресвятої Богородиці», підконтрольний підсанкційному меценату УПЦ Вадиму Новинському (5 млн. 356 тис. грн.) та ТОВ «ЕСКО-ПIВНIЧ», підконтрольне нафтовому магнату М.Злочевському (6 млн. грн.). 

В подальшому, вивід коштів з безготівкової форми у готівку здійснюється за елементарною схемою, яка відома кожному податківцю: великі суми дробляться на менші та у безготівковій формі переводяться на ФОПи під приводом оплати неіснуючих робіт, товарів та послуг. А далі ці самі ФОПи знімають кошти із власних рахунків у готівці. 

А тепер – увага! – ці ФОПи зареєстровані на близьке оточення намісника Лаври Павла: помічників, радників і т.п.

Ну а в подальшому ці «лаврські ФОПи» розпоряджаються готівкою на власний розсуд, більшу частину звичайно заносячи настоятелю Лаври. При чому, координує «лаврські ФОПи» не хто інший як економ Києво-Печерської Лаври архімандрит Зінон Марченко.

Для прикладу, тільки у жовтні 2022 року один із «лаврських ФОПів» перевів у готівку 3 млн. грн. благодійних коштів, які за призначенням мали піти на впорядкування храмів.

І це лише краєчок вершини айсберга тіньових лаврських фінансів. Не дивно, що настоятель Лаври із своїми васалами відчайдушно опирається будь-яким державним ініціативам, які можуть обмежити їх владу та прибутки.

Але повернемось до процесу виселення насельників Лаври із лаврських храмів та приміщень.

Одне із гострих питань – недопущення вивозу з Києво-Печерської Лаври культурних цінностей духовенством УПЦ, які чомусь вважають історичне надбання українського народу своєю власністю.

Відомо, що наразі в Лаврі працює спеціальна міжвідомча комісія, яка встановлює наявність культурних цінностей згідно переліку Національного заповідника. Та чи усі цінності зазначені у цьому переліку? Яка процедура визначення наявних цінностей на оригінальність? 

Як стало відомо із журналістських джерел серед насельників Лаври, одна із головних сакральних святинь – оригінал надвратної ікони Успіння Богородиці Хрестовоздвиженського храму Києво-Печерської Лаври на даний час тайкома вивезений з Лаври та замінений на копію.

        Хрестовозвиженський храм Києво-Печерської Лаври

У Теплому храмі преподобних отців Печерських ситуація ідентична – оригінали ікон вийняті з кіотів та потайки вивезені

.

Координує ці вивезення ніхто інший, як вже вищезгаданий довірений Павла Лебідя та лаврський «завгосп» – архімандрит Зінон Марченко.

Чи поверне держава належним чином Київську Лавру та її святині, якщо лаврське духовенство діє врозріз із християнською мораллю та цінностями? Питання лишається відкритим.