Бізнес в «ЛДНР» після переділу власності: що змінилося?

У самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» немає вільного переміщення капіталу, вивести звідти великі кошти вкрай складно, немає легальної цивілізованої банківської системи і практично не існує недоторканності приватної власності. Але бізнес там все ж є. Передає Громадське.

Згідно із законом 1961 року

«Каршерінг по-донецьки — це коли оренда безкоштовна, а клієнт з автоматом», — поділився зі мною жартом колега з Москви. У Києві таких жартів про донецький бізнес не почуєш, а в Донецьку над ними не сміються: по-перше, смішного тут мало, по-друге, жарти ці досить часто не встигають за дійсністю.

«Каршерінг» — це «віджимання» машин у приватників, підприємств або навіть автосалонів, яке широко практикувалося у «лихому» 2014 році. Тепер такого вже не зустрінеш, але тоді й справді умови в зоні військових дій диктувала переважно людина з автоматом.

Ігор, господар заводу будматеріалів у Донецьку, який просив не називати його повного імені, згадує, як влітку 2014 року його підприємство в числі інших було захоплено озброєними формуваннями, які воювали на боці «ДНР». У той момент на заводі залишився тільки менеджер, який на чолі невеликого колективу розпродавав зі складу залишки продукції. Тоді це була нормальна практика — засновники та топ-менеджери масово залишили місто, підприємствами часто (з дозволу керівника організації) управляли ті, хто мав сміливість залишитися або не мав коштів на евакуацію.

Але незабаром якісь люди зі зброєю силою вивезли цього менеджера в колишню будівлю СБУ, побили, погрожували родині, після чого почали вимагати, щоб усю виручку в щоденному режимі он здавав їм. У ті дні будівлю контролювало озброєне угруповання «Руська православна армія» — одна зі збройних структур «ДНР». І майже у кожного підрозділу самопроголошеної республіки були «свої» підприємства, які повинні були «допомагати обороні республіки» грошима і технікою.

«У перший день приїхали в офіс, забрали невелику суму готівкою, яка там була, і все спиртне. Після чого почали заїжджати на завод кожен день — знімати виручку, все, що виходило вторгувати», — згадує Ігор.

Але вже до кінця того ж 2014 року озброєних людей з підприємства витиснули нові силові структури «ДНР», і воно стало працювати в двох юрисдикціях — українську юридичну особу не закривали, більшість людей числилися офіційно працевлаштованими в Україні. Всі великі підприємства-замовники платили в гривні на українській території. У «ДНР» же було зареєстровано дві-три людини, з їхніх зарплат сплачувався податок, угоди в «місцевій юрисдикції» здійснювалися тільки готівковим розрахунком.

А на початку 2015 року сталась теж стандартна для Донецька історія: в офіс під час оформлення угоди з продажу продукції за українськими документами увірвалися «податківці» «ДНР» з автоматами, поставили вимогу щодо «донарахування податків», посилаючись на закони УРСР від 1961 року (саме на їх основі було сформульовано законодавство «ДНР», оскільки це остання законодавча база до незалежності України — прим. «Спектра»). «Податківці» переписали дані всіх присутніх співробітників підприємства. Їх кількість явно не збігалася з офіційно заявленою для оподаткування. «Ось ці податківці з автоматами тоді й змусили нас перевести більшість людей в «ДНР» вже офіційно», — пояснив Ігор «Спектру».