Вплив Кремля на Закарпатті

У контексті своєї гібридної агресії проти України Москва також розглядає Закарпаття як плацдарм для розкручування так званого «русинського питання», а також загострення існуючих протиріч навколо угорської меншини. Кремль виношував ідею створення так званої «Республіки Підкарпатська Русь»

Термін «русин» або «рутен» існував багато століть до того, як Закарпаття увійшло до складу радянської України в 1944 році. Ще з часів Русі цю назву використовували різні держави для позначення переважно українського населення цього регіону. В той час як одні русини вважають себе етнічними українцями, інші заявляють про окрему ідентичність. Згідно з останнім переписом населення в Україні у 2001 році, близько 10 тисяч жителів Закарпаття, або 0,8 відсотків населення області, назвали себе русинами. Низка сучасних держав, таких як Угорщина, Словаччина, Румунія, Польща та Сербія, де також проживають русини, визнали їх окремою етнічною меншиною. Україна офіційно вважає русинів частиною українського етносу.

Неоднозначний характер етнічної ідентифікації русинів був використаний Росією у гібридній війні проти України. В контексті незаконної анексії Криму, агресії на сході України та спонсорство «республік» на Донбасі Кремль також виношував ідею створення русинської держави – так званої «Республіки Підкарпатська Русь» – на теренах Закарпаття.

У березні 2015 року російське інформаційне агентство ТАСС опублікувало заяву самопроголошеного «прем’єр-міністра» «Підкарпатської Русі» Петра Гецка, котрий від імені конґресу русинських організацій вимагав територіальної автономії Закарпаття від Києва. Гецко, який з 2008 року живе в Москві, вже давно перебуває в розшуку правоохоронних органів України за сепаратизм. У своєму онлайн-блозі LiveJournal він продовжує публікувати дружні до Кремля тези, закликаючи до відокремлення Закарпаття від України. Русинські лідери в Україні не підтримали закликів Гецка, і на цьому справа скінчилася. Тим не менше, багато українців насторожено ставляться до російських спекуляцій навколо «Підкарпатської Русі», побоюючись, щоб Закарпаття не повторило долі Луганська або Донецька.

Росія також активно намагалася ускладнити і до того непрості українсько-угорські відносини. Щонайменше таким чином Кремль намагається створити нові лінії поділу в країні з метою її подальшого послаблення та дестабілізації, цього разу – на західному терені.

Окрім просування так званого «русинського питання» на Закарпатті, Росія також активно намагалася ускладнити і до того непрості українсько-угорські відносини.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан (ліворуч) і президент Росії Володимир Путін. Будапешт, 28 серпня 2017 року.

У лютому 2018 року троє громадян Польщі, діючи через німецького посередника зі зв’язками з крайньоправими росіянами та невизнаними «республіками» на сході України, вчинили підпал будівлі Товариства угорської культури в Ужгороді. Під час судового розгляду справи в Кракові польські прокурори заявили, що метою таких дій було нагнітання напруженості у відносинах між Україною та Угорщиною. Українська влада пов’язала підпал з російськими спецслужбами.

Офіс Товариства угорської культури Закарпаття після підпалу. Ужгород, 27 лютого 2018 року.

Незважаючи на втручання з боку Будапешта та Москви, кандидати від партії «Слуга народу» та самовисуванці виграли всі мажоритарні округи на Закарпатті під час позачергових парламентських виборів у 2019 році.

Із Закарпаття походять впізнавані політики з проросійської партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук та Нестор Шуфрич.

Хоча сукупна підтримка проросійських партій («Опозиційна платформа – За життя», «Опозиційний блок» та «Партія Шарія») була порівняно невисокою на Закарпатті (13,9%), ці партії все ж отримали помітно більше голосів, ніж у сусідніх Львівській (2,6%) та Івано-Франківській (2,5%) областях. Частково пояснити цю різницю можна успішним позиціонуванням цих партій щодо окремих представників нацменшин, які проживають в регіоні. Із Закарпаття походять впізнавані політики з проросійської партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук та Нестор Шуфрич. До того ж, нинішній міський голова Ужгорода Богдан Андріїв активно проводив агітацію у складі партії «Довіряй ділам» разом із проросійськи налаштованими мерами Харкова Геннадієм Кернесом та Одеси – Геннадієм Трухановим. У червні 2019 року партія «Довіряй ділам» об’єдналася з проросійським «Опозиційним блоком», але вибори програла. Виглядає малоймовірним, що прихильні до Кремля політичні сили коли-небудь матимуть суттєвий вплив на Закарпатті. Тим не менше, слід і надалі спостерігати за політичним ландшафтом області і потенційним іноземним втручанням у майбутньому, зокрема напередодні місцевих виборів восени цього року.